Відгук на книжки Бодо Шефера «Пес на ім‘я Мані » та «Кіра й таємниця бублика»

Результат пошуку зображень за запитом "пес мані"Користуючись нагодою новорічних канікул, вирішила прочитати книжки  «Пес на ім’я Мані » та  «Кіра й таємниця бублика».  Їх автор –Бодо Шефер, один з найвідоміших фінансових консультантів у світі. Ми давно придбали ці книги, але якось  не було нагоди для прочитання.  Старшій донечці   незабаром буде шість і я захотіла їх прочитати сама,  щоб потім почитати їх дитині.
Перше, що мене приємно вразило – це дуже доступна і легка форма викладу книжки, де присутній гострий  сюжет. Він захопив  і мене. 400 сторінок я просто проковтнула  за 2 дні. Сама того не помітивши.   З дитячої психології я знаю, що дитина теж себе на пряму ассоціює  з головним героєм і поринає у його світ. Дуже легко  вживаєшся у образ головної героїні,  і її пригоди захоплюють  з головою. Немає довгих  художніх описів, зайвої  деталізацій подій чи станів героїні Кіри. Словом, відсутнє те, від чого діти, як правило,  нудьгують.  Дуже швидка зміна подій.
Образ героїні, як на мене , дуже звичайної дитини. Без особливих талантів чи недоліків. Тут теж мудро продумано. Він може стати близьким будь-кому.
Родзинка історії  – це присутність дива у житті звичайної дівчинки. Це здатність її собаки розмовляти мовою людей, це карколомні зміни, які відбуваються у її житті, це чарівні персонажі, речі, що допомагають дівчинці у її пригодах. Ці чарівні «штуки» подаються зовсім реалістичними без зайвого пафосу фантастики і крадькома занурюють читача  у  світ  дива й фантазії, що живе у душі кожного з нас.  І так несвідомо досвід маленької дівчинки стає і нашим досвідом, прикладом іншого життя у якому ми можемо жити, якщо забажаємо уже за власним бажанням. Ці книжки дають вибір : можна їх прочитати і нічого не робити, а можна спробувати  застосовувати правила  фінансової грамотності чи особистого зростання на практиці. Після унікального і реалістичного досвіду Кіри залищається велика спокуса спробувати  другий  варіант.  Я прочитала вже не одну книгу про фінансову грамотність, найбільше з яких мені сподобалась  «Баня для мозгов»(автора можна пошукати у гуглі) .  Проте ця дитяча книга і мене зачепила. Нагадала про прості принципи розподілу грошей, важливості мрій та особистого зростання задля свого щастя та щастя оточуючих. Словом, про прості речі, але про них часто забуваєш у вирі  суєти і  щоденних турбот. Мені особисто,  захотілося більше   мріяти й  актуалізувати свої мрії  для здійснення.
Дуже цінними для мене виявилися ідеї про способи навчання дітей, які зустрічаються у  цих книгах. Я, як психолог, педагог, постійно  думаю над  тим, що потрібно пробувати різні методи  – як доносити до людей інформацію, як грамотно навчати. Постійно вигадую щось нестандартне, залучаю фантазію, вигадую ритуали. Для мене було дуже неочікуваним  і приємним питання моєї донечки 5 років: «Мамо, а чому на інших заняттях ми вчимося, а у тебе граємося? » Я переконана, що найскладніші знання можна здобувати і у формі гри.  У такій формі діти значно легше запам’ятовують все,  не бояться бути самими собою і  непомітно для них вчаться по-справжньому мислити, порівнювати, шукати вихід, бо вони не бояться помилок, критики, « неправильних» рішень. У нашому світі давно є запит на нестандартне мислення, рішення.  Саме  люди, які вміють це продукувати і  стають  по-справжному успішними. Хоча, звісно,  завжди залишатиметься доля істини і у  фразі  «все  профессии нужны, все профессии важны».
Світ змінюється,  а методи навчання часто залишаються старими.
Отож  цінні ідеї: Мабуть, якби уявити, що фінансову грамоту викладав і, справді, собака, то діти ковтали б кожне слово і з радістю вели своі записи  у своїх  щоденниках  прогресу.  Чи, припустімо, був на заняттях присутній ритуал таємничості – як на засіданнях інвестиційного клубу Фінансових магів, як  у книзі.  Я думаю, успішність дітей зросла б у рази і вони б чекали таких занять з превеликою радістю.  Можна також уявити, що подібно до збільшуваного скла у книзі, можна через звичайну лупу за допомогою фантазії й інтуїції читати думки, шукати підказки. Також можна,   як у  цих книгах – влаштовувати для старших дітей дискусійний клуб чи чаювання, де всі разом з педагом були б на рівних і у нестандартній атмосфері могли б висловлювати свої нестандартні ідеї,  погляди.
Дякую автору за цікаві ідеї.
Щодо недоліків, як на мене.
Це стосується другої книжки «Кіра й таємниця бублика», де викладено сім правил життя, що роблять людину людиною і дарують їй щастя  особистого зростання.  
В книзі наведен такі:
1.       Привітність;
2.       Брати на себе відповідальність;
3.       Доброзичливість;
4.       Допомагати і давати;
5.       Вдячність;
6.       Навчання;
7.       Надійність.
Я розумію, що ця книга для широкого кола читачів і не ставить собі за мету осягнути всеосяжність буття, але, як християнському психологові , мені не вистачає  ширшого погляду на людину, що має ТІЛО, ДУШУ ТА ДУХ. Як на мене, такий погляд на людину потрібно у дітей плекати якнайраніше, бо потім може бути вже запізно. У такому контексті не вистачає  знань про вічність людської душі та покликання  людини не лише до безконфліктного спілкування   з людьми,   а й з Творцем, до осягнення таких понять як любов, прощення, милосердя.  Ці чесноти  є вічними і дуже б хотілося, щоб вони також виховувалися у наших дітях.
Цікавою у цьому контексті є книга «Маленька Принцеса» Френсіс Годгсон Бернет, але про неї я напишу наступним постом.
Ольга Колеснікова-Чмель, сімейний та дитячий психолог.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *