Психолог Ольга Колеснікова: «Спробуйте сприймати дитячі вікові кризи по-філософськи»
Олю, розкажіть про себе. Чому ви обрали професію психолога?
Я сімейний та дитячий психолог, мама двох чарівних донечок (5,5 і 2,5 роки), зараз чекаємо з чоловіком на появу третьої дитинки. Також я педагог раннього розвитку, працюю з дітьми понад 5 років.
Професію психолога обрала дуже свідомо, оскільки це моя друга вища освіта. За першою я – тележурналіст. Працювала на телебаченні більше 7 років. Своє покликання до професії психолога відчула, коли ми створювали з чоловіком свою родину. Тоді я проходила свою особисту терапію і мені дуже допомогла досвідчений християнський сімейний психолог. Мене вразила її безумовна любов до клієнта і віра у кращі якості людини.
Після консультування з таким психологом з’являлась віра у власні сили, відчуття гармонії та міцнішало бажання змінюватись. Знаєте, є такий вислів, що починай змінювати себе і світ навколо зміниться. Це дійсно так. Так сталося і в моєму житті. Відкрилось ніби друге дихання. Пройшло переосмислення багатьох цінностей і разом з цим з’явилося покликання до професії психолога, що може при великому бажанні самої людини допомогти їй змінитися та жити в гармонії з собою та світом.
Де ви навчалися?
Навчаюсь постійно. Без цього неможливо якісно допомагати людям, бо особистість психолога – це його робочий інструмент. Якщо не пропрацьовані свої проблеми, то можливості дуже обмежені.
Тележурналістику я закінчила у Київському міжнародному університеті, психологію вивчала на факультеті психологїї у Людмили Михайлівни Гридковець в Київському інституті бізнесу і технології. А більше – на психотерапевтичній групі цієї унікальної жінки (мами 6-х дітей) і надзвичайно досвідченого християнського психолога.
Мене зацікавив її цілісний системний підхід та практика, яку вона нам давала. На годину теорії в інституті у нас припадало по 5-6 годин реальної практики.
Вже більше 7 років продовжую навчатись у цій групі. Також навчалась психодіагностиці, арт-терапії, пісочній терапії, педагогіці на різних курсах. Дуже корисною в навчальному плані є участь в Асоціації психологів-християн.
Коли до вас звертаються батьки з дітьми, які проблеми їх турбують найчастіше?
Найчастіше це поведінкові проблеми діток. Вікові кризи, істерики, адаптація до садка чи школи. Часто дітям і дорослим потрібна допомога, щоб пережити травму (смерть близьких, розлучення тощо), подолати страх. Цікаво, що батьки переважно звертаються із проблемами діток, а потім самі починають працювати над собою та самовдосконалюватись. Це дуже радує.
З якими проблемами приходять сімейні пари?
Це непорозуміння у стосунках, сімейні кризи, гострі виклики у шлюбі (підозра зради, ревнощі, загроза розлучення) тощо.
Як проходить робота? Скільки сеансів у психолога може бути потрібно для вирішення конкретної проблеми?
Відбувається перша зустріч з психологом. Це, як правило, очна бесіда, чи, можливо, спілкування через скайп (якщо немає фізичної можливості зустрітися). Вона передбачає, перш за все, встановлення емоційного контакту. Клієнт і психолог розуміють, чи комфортно їм буде працювати разом.
В процесі довірливого спілкування з‘ясовується проблема, конкретний запит клієнта та діагностується резерв клієнта (його сили на подолання проблеми). Іноді для повноти інформації психолог може попросити намалювати малюнок чи запропонувати якийсь нескладний тест. Після цього психолог разом з клієнтом шукають можливі рішення проблеми, працюють над емоційним станом клієнта, щоб допомогти інакше подивитись на проблему і вирішити її на свою користь. Вихід завжди є.
Щодо кількості консультацій, то ситуації бувають дуже різні. Проте вже після першого візиту клієнт відчуває позитивний ефект. Якщо взяти один з останніх випадків з практики, то одній моїй клієнтці (також мамі) вистачило однієї зустрічі, щоб зрозуміти переживання 3-річної донечки і навчитися справлятися з її істериками, що тримали у напрузі всю родину.
Щодо вартості психологічних послуг на ринку, то ціна варіюється в середньому десь від 150 до 500 грн. за зустріч.
Проводити психофармакологічне лікування та прописувати таблетки може психіатр та лікар-психотерапевт (не психолог і не психотерапевт). Вони працюють з різними психічними розладами і мають медичну освіту. Психолог працює з психічно здоровими людьми, що мають якісь труднощі або потрапили в складну життєву ситуацію.
Для допомоги клієнту я підбираю методи індивідуально. Використовую різні види арт-терапії (малюнок, глина, пластилін тощо), казкотерапію, пісочну терапію, сопричасну психотерапію, сімейні системні розстановки та ін.
Методи допомоги підбираються залежно від глибини проблеми (працюємо зі свідомим чи несвідомим) і часто поєднуються.
Яких результатів можна очікувати від зустрічі з психологом?
Цей очікуваний результат визначається на першій зустрічі. Це може бути вирішення конкретної проблеми, гармонізація стосунків, подолання страху, травми, залежності тощо.
В яких ситуаціях візит до псисхолога є необхідним?
Межа терпіння душевного болю у кожного своя, проте, на мою думку, не варто затягувати у випадках втрати сенсу життя, у випадках психологічних проблем з дітьми (бо вони можуть небезпечно і достатньо швидко загостритися), коли є відчуття сильного страху чи присутні нав‘язливі думки, гостра травма, сімейна криза тощо.
Наших мам найбільше турбують три питання: 1) дитячі істерики, 2) вікові кризи дітей, 3) не бажання дитини ходити до садочка, складна та тривала адаптація. Чи могли б ви коротко дати рекомендації для цих випадків?
Дитячі істерики
В цих випадках дуже важливий спокій та реакції дорослого. Спробуйте сприймати їх простіше, а не істерити разом з дитиною. Наприклад, уявіть, що це ніби висока температура у дитини. Їй погано. Так вона сигналізує про якусь свою потребу. Яку? Ви часто зможете зрозуміти самостійно, якщо будете зберігати спокій.
А поки збиваємо «температуру». Дитяча психіка так влаштована, що процеси запалювання відбуваються швидко, а гальмування (заспокоювання) – слабко розвинені. Потрібно дитині дати відчуття психологічної утроби. Відчуття, що ви її приймаєте і любите просто так.
Можна також переключити, відволікти. Моїм «рятівником» зі старшою дитиною були події за вікном, ігри з водою, коли капаєш мило і воно піниться від струменя води. Головне, не ізолювати дитину, не закривати її десь у темряві. У моїй практиці був випадок допомоги від заїкання. Коли горе-психолог сказав батькам закрити дитину і потім у дівчинки розвинулось заїкання і замикання у собі.
Ще важливо пам‘ятати: в стані істерики дитина впадає ніби у стан немовляти. Вона не сприймає вашого крику, розумних пояснень. Її спочатку потрібно заспокоїти. А от віддзеркалити її почуття, коли трохи спаде напруження – корисно. Наприклад, сказати: «Ти так сильно плачеш, бо тобі образливо (ти сердишся) тощо. Для тебе так було важливо… »
І в конфліктних ситуаціях немає однозначного рішення. Треба тренувати дітей на різні виходи з ситуації: колись наполягти на своєму, колись домовитись про компроміс, колись дозволити просто виплакатись тощо. Головне, щоб істерики не стали основним інструментом взаємодії та свідомою маніпуляцією.
Вікові кризи дітей
Спробуйте сприймати їх по-філософськи. Це ознака дорослішання дітей, це наступна сходинка у їх розвитку та потреба змін правил у спілкуванні з батьками, світом. Це більше привід для радості і поштовх до розвитку дітей і себе особисто. Цікаво, що у батьків з‘являється шанс перепрожити свої вікові кризи разом з дітьми (і часто позбутися своїх «тарганів» ). Кожна вікова криза – це заява про нову потребу дитини. Важливо, зрозуміти – яку? І потім допомогти дитині зреалізувати її, і тоді все проходитиме у конструктивному руслі.
Садочки та адаптація до них
Батькам корисно знати, що колись такого поняття як «садочок» взагалі не було. Це винахід 19 століття. Від народження у дитини є основна потреба розвитку – це фізична й емоційна безпека. Цю безпеку їй дає «свій дорослий»: мама, тато, бабуся… коли дитина знаходиться у контакті з цим дорослим. Це її вітальна потреба.
У кожної дитини є свій незримий «сосуд любові» . І перед виходом у широкий світ вона потребує заповнення цього сосуду – як внутрішньої точки опори, як стрижня. Там у душі дитина поміщає свій образ люблячих батьків, їхньої любові і прийняття. Тоді де б дитина не була, вона відчуває цю опору і вона може вирушати у своє життя. Їй потрібен тоді дорослий не постійно, а як страховочна мотузка – лише у критичних моментах.
Дорослі часто зайняті своїми справами, не насолоджуються спілкуванням з дітьми, родиною. Вони переважно живуть у минулому чи майбутньому. За таких умов діти недоотримують безумовної любові дорослих. Вони не встигають цю опору сформувати. Звідси дуже багато проблем, і з адаптацією, зокрема. Десь у їх маленькому житті рветься незрима ниточка любові. Ми, психологи, якраз і намагаємось цю ниточку знайти і зв‘язати там надійний вузлик, відновити цей зв‘язок.
Мамам і татам потрібно відчути свою дитину. Зрозуміти, коли дитина буде готова до садка. Подумати, який саме садочок їй підходить (вибір зараз широкий). Дати собі час на адаптацію дитини до закладу, а не одразу виходити на роботу (не менше місяця). Ще вдома ви можете допомогти звикнути дитині до подібного режиму, правил поведінки, що і в садочку.
У дітей насправді переважно надзвичайно великий пізнавальний інтерес, потреба у комунікації з іншими дітьми. У випадках важкої адаптації психолог може визначити причини, діагностувати рівень тривоги і агресії у дитини та скоригувати цей процес. Це робота з батьками та індивідуально з дитиною.
Бажаю всім світмамам і татам насолоджуватися прекрасним періодом плеканням Любові у серцях діток. Пізнавайте цей чудовий світ і себе разом з дітьми і хай ваше життя буде наповнене постійними приємними радостями і відкриттями
Підготувала Яна Білецька
