Написати цю публікацію сьогодні мене ” надихнув” хлопчик, якого я зустріла у кабінеті стоматолога. Я сиділа у кріслі зубного лікаря, і аж раптом до нього привели хлопчика років 8-ми на термінову! консультацію. Я залишилася чекати, поки моя лікар в буквальному смислі цього слова заспокоювала дитину. Він зайшов у кабінет білий як стіна, і просто весь трусився. Це при тому, що у нього, як з”ясувалося, нічого не боліло. Просто на зубах, на самій емалі з’явились якісь білі плями. Мама запитувала про діагноз, а він аж як осиновий листок тремтів і здається, що йому аж складно було дихати. Лікар сказала, що сьогодні нічого не буде робити і заспокоювала всіх. Мама хлопчика, здається, як сама вона сказала надто багато всього начиталася інтернеті і вже не знаходить собі місця. Дитина відчуває все це. І звичайно, його особистий страх – просто його накриває. Не знаю чи дійте хлопчик до стоматолога, але його мама на всяк випадок перепитала чи є у цієї лікарки пристрій, що тримає дитині відкритого рота:((
Мені невідомо, чому саме хлопчик так боїться лікарів, але таку штуку, що насильно тримає дітям відкритого рота, я б не наважилась застосовувати для своїх дітей, оскільки в стані гострого стресу, істерики проводити будь- які маніпуляціі ризиковано. Дитина після цього може лікарів не підпускати на відстань ” пушечного вистрела”. Потрібно заспокоїтись обом і допомогти дитині самостійно прийти до кабінету лікаря.
Страх білих халатів дуже поширений у дітей. З одного боку воно зрозуміло, адже часто саме люди- лікарі роблять дитині боляче. Але те що я помічаю, то це часто також і страх, який штучно дитині прищеплюється від батьків. Ми дорослі часто кажемо:” не їж брудними руками- живіт буде боліти, до лікарні заберуть”, чи лякаємо: не їж більше цукерок – лікар зуби боляче лікуватиме” і т. ін.. У нашій культурі якось повелось так лякати міліцією, що забере діток чи поганими лікарями. Але ж це абсурд. Хто з нас свідомо хоче, щоб дитина боялася лікаря чи міліціонера? Багатьом людям ці висловлювання здаються просто словами, але страх у дитини стає дуже реальним у критичних моментах, коли дитині насправді потрібна допомога медперсоналу.
Що можна порекомендувати?
ПЕРЕСТАТИ ЛЯКАТИ
Почати з профілактики. У дитини спочатку немає страху, то хай і не буде. Треба перестати лякати на словах. І кожен похід до лікаря дитині подавати як щось цікаве. ” Ми підемо туди- у велику будівлю, там живуть добрі феі, чарівники, у яких робота- допомагати- лікувати нас від хвороб, давати ліки, що борються з поганими мікробами тощо. І щоразу говорити, що поганими є не лікарі- а мікроби, віруси. А лікарі- хороші, бо допомагають цю погань побороти і врятувати наше життя:)
Можливо, малюк скаже вам, що не хоче роздягатися в кабінеті лікаря. Страх перед роздяганням типовий для дітей від чотирьох до п’яти років. Попередьте його заздалегідь, що, можливо, доведеться роздягатися, і поговоріть з лікарем про страх дитини. Багато педіатрів погоджуються оглядати сором’язливих дітей частково одягненими.
